Кіт охоче підбігає до миски, але раптом починає їсти повільніше. Пережовує корм одним боком, іноді випускає гранули з рота або здригається під час укусу. При цьому зуби можуть виглядати цілком здоровими: без помітного карієсу, великих відкладень каменю чи кровоточивості.
Причиною буває резорбція зубів у котів — поступове руйнування твердих зубних тканин, яке часто починається під яснами й довго залишається невидимим. Раніше захворювання називали FORL (котячі одонтокластичні резорбтивні ураження).
Це одна з найпоширеніших стоматологічних проблем котів. За різними дослідженнями, ознаки резорбції виявляють приблизно у 20–60% тварин, причому з віком ризик зростає. Захворювання може уражати один зуб або одразу декілька.
Що відбувається із зубом і чому він починає руйнуватися
Зуб складається з емалі, дентину, цементу кореня та внутрішньої пульпи, яка містить нерви й кровоносні судини.
При резорбції спеціалізовані клітини — одонтокласти — починають руйнувати мінералізовані тканини зуба. Процес часто стартує на поверхні кореня, поступово поширюючись углиб і на коронку.
У певний момент ураження досягає чутливих тканин. Тоді навіть звичайне жування може спричиняти сильний біль.
Чому це відбувається? Точної відповіді ветеринарна медицина поки не має.
Досліджували можливий вплив харчування, вітаміну D, хронічного запалення та порушень обміну речовин. Однак жоден із цих чинників не доведений як універсальна причина резорбції.
Ветеринарні стоматологи розрізняють кілька типів захворювання:
- Тип 1. Руйнуються зубні тканини, але корені на рентгені ще зберігають відносно нормальну структуру. Нерідко є супутнє запалення.
- Тип 2. Тканини кореня поступово заміщуються кісткоподібною тканиною, а його нормальні контури зникають.
- Тип 3. В одному зубі поєднуються ознаки першого та другого типів.
Це не просто класифікація. Від типу резорбції залежить, яким способом ветеринар зможе безпечно видалити уражений зуб.
П’ять ознак, які власники часто не пов’язують із зубним болем
Коти добре приховують дискомфорт. Навіть при значному руйнуванні зуба тварина може продовжувати їсти й не демонструвати очевидних страждань.
Придивіться до таких змін:
1. Кіт почав ковтати сухий корм майже не жуючи. Раніше розгризав гранули, а тепер намагається швидше проковтнути їх.
2. Жує переважно одним боком. Іноді нахиляє голову або змінює положення корму в роті.
3. Раптово здригається під час їжі. Може кинути шматочок, відійти від миски, а потім повернутися.
4. Віддає перевагу вологому корму. Тверда їжа починає спричиняти дискомфорт, хоча апетит залишається нормальним.
5. Змінилася поведінка. Кіт менше вилизується, стає дратівливим, уникає дотиків до морди або гірше спить.
При огляді ротової порожнини іноді помітні невеликі рожеві чи червонуваті ділянки біля основи зуба. Це може бути запалена тканина, яка заповнює дефект у коронці.
Інші можливі ознаки — слинотеча, кровоточивість ясен, неприємний запах із рота та відсутність одного з зубів, який раніше був на місці.
Проте зовні нормальний зуб не означає, що його корінь здоровий.
Окремо варто пам’ятати, що біль у роті можуть спричиняти не лише стоматологічні захворювання. Наприклад, при кальцивірозі у котів часто виникають болючі виразки слизової оболонки. Але механізм такого ураження зовсім інший.
Чому без стоматологічного рентгену можна пропустити хворобу
При підозрі на резорбцію звичайного огляду рота недостатньо.
Ветеринарний стоматолог проводить детальне обстеження під загальною анестезією, перевіряє стан ясен і кожного зуба спеціальними інструментами. Найважливішу інформацію дає внутрішньоротова дентальна рентгенографія.
Вона дозволяє побачити:
- ураження коренів, приховані під яснами;
- ступінь руйнування зубних тканин;
- заміщення кореня кісткоподібною тканиною;
- ураження сусідніх зубів;
- залишки коренів після попередньої втрати зуба.
Знімки всіх зубів особливо корисні, оскільки зовні здорові зуби також можуть мати приховані ураження.
Чому важливо визначити тип резорбції
При першому типі зазвичай потрібно видалити весь уражений зуб разом із коренями.
При другому типі, коли корені вже значною мірою заміщені кісткоподібною тканиною, у певних випадках допустиме видалення лише коронки із залишенням резорбованих кореневих тканин.
Однак таку операцію можна проводити тільки за чіткими показаннями, підтвердженими рентгеном. Зокрема, цей метод не підходить при супутньому стоматиті, захворюваннях пародонта або запаленні тканин навколо верхівки кореня.
Неправильно обраний спосіб лікування може залишити джерело болю та запалення.
Чи можна вилікувати резорбцію без видалення зуба
На жаль, відновити вже зруйновані зубні тканини або надійно зупинити прогресування резорбції сучасними препаратами неможливо.
Зубна паста, спеціальний корм, антибіотики чи протизапальні засоби не повернуть зубу нормальну структуру.
Основний метод лікування болісних резорбтивних уражень — хірургічне видалення ураженого зуба або його коронки за відповідними показаннями.
Якщо резорбція обмежена коренем, не зачіпає коронку й не спричиняє болю, ветеринар іноді може рекомендувати спостереження з регулярним рентгенологічним контролем.
Але при появі дефекту коронки та болю відкладати лікування не варто.
Після операції кіт отримує знеболення, а за потреби — додаткову підтримувальну терапію. У перші дні зазвичай рекомендують м’яку їжу й контроль загоєння.
Більшість котів добре пристосовуються до втрати одного чи кількох зубів. Після усунення джерела хронічного болю власники нерідко помічають, що тварина стала активнішою, краще їсть і охочіше контактує з людьми.
Водночас видалення одного ураженого зуба не гарантує, що резорбція не виникне в інших.
Чи існує профілактика та як часто перевіряти зуби
Специфічного способу запобігти резорбції зубів наразі не існує, оскільки точні причини захворювання невідомі.
Регулярне чищення зубів корисне для контролю бактеріального нальоту та профілактики захворювань пародонта. Проте воно не гарантує захисту від резорбції.
Найефективніша стратегія — своєчасне виявлення проблеми.
Що варто робити власнику:
- показувати ротову порожнину кота ветеринару щонайменше раз на рік;
- уважно спостерігати за змінами під час їжі;
- не ігнорувати навіть невеликі почервоніння біля основи зубів;
- погоджувати дентальний рентген, якщо лікар підозрює приховане ураження;
- після встановлення діагнозу проходити контрольні стоматологічні огляди.
Для котів із уже підтвердженою резорбцією ветеринар може рекомендувати щорічне рентгенологічне обстеження, а іноді й частіше.
Чи буває резорбція у молодих котів? Так, хоча частота захворювання зростає з віком.
Чи можна просто запломбувати уражений зуб? Зазвичай ні. Пломбування не зупиняє резорбтивний процес і не вважається ефективним лікуванням.
Чи заразна резорбція для інших тварин? Ні. Це не інфекційне захворювання.
Чи обов’язково видаляти всі зуби? Ні. Лікування визначають для кожного зуба окремо. Масове видалення зубів без відповідних показань не потрібне.
Головна небезпека резорбції полягає в тому, що кіт може місяцями жити із зубним болем, який майже неможливо помітити ззовні. Тому зміни в жуванні, незвична реакція на корм і навіть незначні дефекти біля ясен заслуговують на увагу. Своєчасна стоматологічна діагностика дозволяє виявити ураження та позбавити тварину болю.
Докладніше про діагностику та лікування захворювання — у ветеринарному довіднику Merck Veterinary Manual.
