Знайти на підлозі довгастий вологий клубок шерсті – майже обов’язковий досвід для власника кота. Особливо часто це трапляється навесні, під час линьки або в довгошерстих порід. У більшості випадків така ситуація не є хворобою. Кіт щодня вилизує шерсть, частина волосків потрапляє до шлунка, накопичується там і зрештою виходить назовні разом із блювотними масами.
Проблема починається тоді, коли шерсті стає занадто багато або блювання повторюється частіше, ніж зазвичай. У таких випадках організм уже не справляється з її природним виведенням.
Як шерсть опиняється в шлунку
Котячий язик вкритий сотнями дрібних рогових сосочків, які працюють як гребінець. Під час вилизування вони захоплюють відмерлі волоски та направляють їх у ротову порожнину. Частина шерсті проходить через травний тракт і виходить природним шляхом. Інша затримується в шлунку та поступово злипається в щільні грудки, які ветеринари називають трихобезоарами.
Особливо часто проблема виникає у:
- персидських котів;
- мейн-кунів;
- норвезьких лісових котів;
- британців із густим підшерстям;
- тварин під час сезонної линьки.
Цікавий факт: здоровий кіт може проковтувати тисячі волосків щотижня і при цьому не мати жодних проблем із травленням.
На кількість шерсті впливає не лише довжина шубки. Часте вилизування через стрес, свербіж або паразитів здатне значно збільшити навантаження на шлунок.
Коли це нормально, а коли вже привід насторожитися
Одиничне блювання шерстю раз на кілька тижнів або навіть раз на кілька місяців у довгошерстого кота зазвичай не викликає занепокоєння. Після цього тварина поводиться звично, їсть, п’є воду та залишається активною.
Зовсім інша ситуація складається тоді, коли шерсть виходить занадто часто або супроводжується іншими симптомами. Насторожити повинні такі ознаки:
- блювання кілька разів на тиждень;
- відмова від їжі;
- втрата ваги;
- млявість;
- закрепи;
- напруження під час дефекації;
- часті безрезультатні позиви до блювання.
Іноді шерсть формує настільки щільний клубок, що починає заважати нормальному проходженню їжі через шлунок або кишківник. У таких випадках проблема перестає бути звичайним наслідком линьки. Особливу увагу варто звернути на кота, який постійно намагається відригнути шерсть, але нічого не виходить. Такі симптоми можуть свідчити про значне накопичення трихобезоарів.
Як допомогти коту позбутися зайвої шерсті
Найефективніший спосіб боротьби з проблемою починається не зі шлунка, а з догляду за шерстю. Чим менше волосків потрапить до організму, тим нижчий ризик утворення великих клубків.
У період активної линьки багатьох котів корисно вичісувати щодня. Для короткошерстих порід достатньо кількох процедур на тиждень. У продажу також існують спеціальні пасти для виведення шерсті та корми з підвищеним вмістом клітковини. Вони допомагають волоскам проходити через травний тракт природним шляхом.
До ветеринара бажано звернутися, якщо блювання стає регулярним, з’являються проблеми з апетитом або виникає підозра на кишкову непрохідність. Особливо небезпечними вважаються випадки, коли кіт перестає їсти, починає ховатися або багаторазово намагається блювати без результату. Для більшості домашніх котів шерсть у блювотних масах час від часу є нормальною частиною життя. Питання полягає не в самому факті блювання, а в тому, наскільки часто воно відбувається і чи не супроводжується іншими тривожними змінами в поведінці та самопочутті тварини.
