Собака здатний помічати різницю між часовими інтервалами, але це не означає, що він подумки рахує години нашої відсутності. У тварини є внутрішні добові ритми, пам’ять про послідовність подій і здатність розпізнавати сигнали довкілля. Вона може навчитися, що після ранкових зборів людина йде, а після певних звуків у під’їзді повертається. Проте ми не знаємо, чи переживає собака дві години так, як їх пережила б людина.
У дослідженні Терези Рен і Лінди Кілінг (2011) дванадцять собак без відомих проблем із розлукою залишалися вдома на 30 хвилин, дві або чотири години. Під час відсутності людей вони переважно відпочивали. Натомість після довшої розлуки їхні вітання були активнішими: тварини частіше рухалися, шукали контакту й виявляли збудження. Це свідчить, що тривалість відсутності впливає на поведінку. Але експеримент не показав, чи собаки весь цей час усвідомлювали, скільки саме минуло. Опис дослідження також не дає підстав застосовувати результати до всіх собак без винятку.
Бурхлива зустріч не доводить, що улюбленець увесь день страждав. Так само спокійний сон не гарантує відсутності стресу. Варто звертати увагу на інше: чи не з’являються після виходу людини тривале виття, гавкіт, спроби втечі, дряпання дверей, неспокійне ходіння або відмова від звичних занять. Відеозапис перших 20–30 хвилин після виходу може допомогти побачити поведінку, яку господар зазвичай пропускає.
Не існує універсальної кількості годин, яка однаково підходить усім собакам. Цуценятам, літнім і хворим тваринам можуть бути потрібні частіші перерви для туалету та увага. Якщо собака панікує від самого моменту розлуки, подовження часу самотності без підготовки не вирішить проблему. Краще поступово навчати його коротких спокійних розставань і за потреби звернутися до ветеринарного поведінкового спеціаліста.
Повна стаття по темі:
Чи існує для котів і собак учора й завтра? Як тварини відчувають час, пам’ятають минуле та чекають на нас