Перші ночі з цуценям рідко проходять спокійно. Вдень малюк може гратися, досліджувати квартиру та із задоволенням знайомитися з новою родиною, але щойно в будинку вимикається світло, починається скиглення. Для власників це стає справжнім випробуванням, особливо якщо звуки повторюються кілька годин поспіль.
У більшості випадків така поведінка не пов’язана з хворобою. Цуценя просто намагається впоратися зі стресом після зміни середовища. Ще вчора воно спало поруч із матір’ю та однопометниками, а сьогодні опинилося в незнайомому місці серед нових запахів і звуків.
Вік також має значення. Чим молодше цуценя, тим сильніше воно потребує відчуття безпеки та присутності інших членів своєї “зграї”.
Адаптація до нового дому
Переїзд для цуценяти можна порівняти з переїздом маленької дитини до абсолютно нового світу. Зникають знайомі запахи, голоси та звичний режим дня. Багато малюків переживають справжній стрес навіть тоді, коли потрапляють до дуже турботливих господарів.
Найчастіше нічне скиглення спостерігається протягом перших кількох днів після переїзду. Деякі собаки звикають за одну-дві ночі, іншим потрібно один-два тижні.
Особливо помітно це у віці від 8 до 12 тижнів. У цей період цуценята ще не мають достатньої впевненості та сильно прив’язуються до близьких істот поруч.
Бажання покликати когось або отримати підтримку є цілком природною реакцією. Карати малюка за це не варто. Крики та покарання лише посилюють тривожність і можуть зробити процес адаптації довшим.
Не завжди причина в самотності
Іноді власники впевнені, що цуценя нудьгує, хоча причина зовсім інша. Маленькі собаки мають швидкий обмін речовин і не можуть довго терпіти без їжі, води або відвідування туалету.
Якщо скиглення починається приблизно в один і той самий час щоночі, варто звернути увагу на побутові фактори.
Частими причинами стають:
- голод;
- спрага;
- бажання в туалет;
- занадто висока або низька температура в кімнаті;
- незручна лежанка;
- надлишок енергії перед сном.
Деякі цуценята можуть прокидатися через шум за вікном або побутові звуки, які доросла людина навіть не помічає. Нові звуки викликають настороженість, а скиглення стає способом привернути увагу господаря.
Корисно проаналізувати весь вечірній режим. Якщо малюк проспав половину дня, а ввечері майже не грався, накопичена енергія нерідко проявляється саме вночі.
Як правильно реагувати на нічне скиглення
Багато проблем виникає не через поведінку цуценяти, а через реакцію власника. Одні повністю ігнорують малюка, інші кожні десять хвилин беруть його на руки або несуть до свого ліжка.
Крайнощі рідко дають хороший результат. Якщо цуценя дійсно налякане, короткий спокійний контакт допоможе швидше заспокоїтися. Якщо ж щоразу брати його в ліжко після кількох хвилин скиглення, собака швидко зрозуміє, як досягати бажаного.
Хороший варіант – розташувати лежанку неподалік від місця сну господаря на перші кілька ночей. Багато цуценят заспокоюються вже від того, що відчувають присутність людини поруч.
Деяким собакам допомагає м’яка іграшка або плед із запахом попереднього місця проживання. Знайомий запах створює відчуття безпеки та зменшує рівень стресу.
Коли варто насторожитися
Звичайна адаптація не повинна супроводжуватися погіршенням самопочуття. Якщо вдень цуценя активне, добре їсть і грається, а вночі лише періодично скиглить, найчастіше ситуація поступово нормалізується сама. Інша справа, коли з’являються додаткові симптоми. Відмова від їжі, млявість, пронос, блювання, підвищення температури або ознаки болю можуть свідчити про проблеми зі здоров’ям. Особливу увагу варто звернути на дуже маленьких цуценят. У цьому віці навіть незначне нездужання здатне розвиватися досить швидко.
У більшості випадків нічне скиглення є частиною адаптації до нового життя. Терпіння, стабільний режим і спокійна атмосфера допомагають набагато краще, ніж покарання чи постійні поступки. Через кілька тижнів більшість цуценят звикають до нового дому та починають спати значно спокійніше.
