Коли люди вперше бачать ірландського вовкодава наживо, реакція майже завжди однакова — здивування. Важко повірити, що собака таких розмірів може бути настільки спокійним і доброзичливим. Дорослий вовкодав нерідко має зріст, співставний із невисокою людиною, а якщо стане на задні лапи, легко загляне господарю в очі.
Проте найбільше вражають не його габарити. Ірландський вовкодав належить до тих порід, які повністю руйнують стереотип про те, що великі собаки обов’язково повинні бути суворими та агресивними. Багато власників називають їх лагідними гігантами, і це визначення підходить породі якнайкраще.
Собака, про якого складали легенди
Історія ірландського вовкодава налічує багато століть. Перші згадки про величезних мисливських собак на території Ірландії з’явилися ще задовго до нашої ери. Їх використовували для полювання на вовків, кабанів та навіть оленів.
У середньовіччі ці собаки стали справжнім символом статусу. Вовкодавів дарували королям, аристократам і військовим ватажкам різних країн Європи. Вважалося великою честю отримати такого собаку в подарунок.
Коли вовки в Ірландії практично зникли, потреба в мисливцях такого масштабу поступово зменшилася. Порода мало не зникла повністю, але в XIX столітті ентузіасти почали її відновлювати. Саме завдяки їхній роботі сьогодні ми можемо милуватися цими неймовірними велетнями.
Навіть зараз ірландський вовкодав залишається однією з найвищих порід у світі. Окремі представники легко перевищують 85 сантиметрів у холці, а рекордсмени можуть бути ще вищими.
Чому цей гігант зовсім не схожий на охоронця
Люди, які не знайомі з породою, часто думають, що вовкодав стане чудовим сторожем. Насправді все не так однозначно.
Звісно, зовнішність собаки справляє враження. Побачивши біля воріт тварину розміром із невелике теля, багато хто просто не ризикне зайвий раз заходити на територію.
Але характер ірландського вовкодава набагато м’якший, ніж можна уявити. Більшість представників породи спокійно ставляться до людей, не шукають конфліктів і рідко проявляють агресію без вагомої причини.
Вони не належать до собак, які гавкатимуть на кожен звук за парканом. Навпаки, вовкодави часто поводяться стримано та врівноважено. Їм більше подобається спостерігати за ситуацією, ніж активно втручатися в неї.
Саме тому власники часто жартують, що головний захист будинку — це сам розмір собаки. Більшості непроханих гостей вистачає одного погляду на цього велетня.
Життя поруч із найбільшим собакою
Незважаючи на свої розміри, ірландський вовкодав дуже орієнтований на людину. Йому важливо бути частиною сім’ї та брати участь у повсякденному житті господарів.
Такі собаки погано переносять ізоляцію. Якщо залишити вовкодава самого на подвір’ї та майже не приділяти йому уваги, він навряд чи почуватиметься щасливим.
Особливо цікаво спостерігати за взаємодією вовкодава з дітьми. Багато власників відзначають дивовижну обережність цих гігантів. Вони ніби усвідомлюють власну силу та поводяться з малечею максимально делікатно.
Втім, майбутнім власникам варто пам’ятати і про практичний бік питання. Великий собака потребує багато місця. Якщо маленький шпіц може комфортно жити практично в будь-якій квартирі, то для вовкодава простір має значення.
Не менш важливе питання — харчування. Апетит у такого велетня відповідний. Витрати на корм, ветеринарне обслуговування та амуніцію будуть помітно вищими, ніж у власників середніх або дрібних порід.
Про що потрібно знати перед покупкою цуценяти
Ірландський вовкодав належить до порід, які закохують у себе з першого погляду. Але рішення про придбання такого собаки варто приймати не лише серцем.
Через швидкий ріст цуценята потребують особливої уваги до харчування та розвитку опорно-рухового апарату. Надмірні навантаження в ранньому віці можуть негативно вплинути на формування суглобів.
Як і багато великих порід, вовкодави мають схильність до певних спадкових захворювань. Саме тому важливо звертатися до відповідальних заводчиків та не економити на ветеринарному контролі.
Є ще одна особливість, про яку власники говорять неохоче. Тривалість життя ірландського вовкодава зазвичай менша, ніж у невеликих собак. У середньому представники породи живуть близько 6–10 років.
Саме тому кожен рік поруч із таким собакою власники цінують особливо.
Ірландський вовкодав не стане вибором для всіх. Він потребує простору, часу та відповідального ставлення. Але для людей, які готові до такого компаньйона, ця порода відкривається зовсім з іншого боку.
За величезними розмірами ховається спокійний характер, відданість і дивовижна доброта. Недарма багато хто після знайомства з вовкодавом каже одну й ту саму фразу: це не просто великий собака, це справжній джентльмен серед собак.
