Клітка або манеж можуть бути корисними для безпечного обмеження простору, але не повинні ставати способом примусово утримувати налякане цуценя. Якщо малюк сприймає клітку як безпечне місце відпочинку, добровільно заходить туди й спокійно засинає, це один сценарій. Якщо він панічно дряпає дверцята, кусає прути й намагається вирватися, закривання може призвести до травм.
Привчання починається з відкритих дверцят, знайомої підстилки, коротких заходів із винагородою та можливості вільно виходити. Тільки після формування позитивного ставлення додають дуже коротке закривання. Альтернативою може бути безпечна кімната або манеж відповідного розміру. Важливо враховувати потребу в туалеті, воді й можливості змінити положення тіла, а не вимагати від малого цуценяти дорослої витримки.
Якщо руйнування речей виникає лише в самотності та супроводжується виттям або стресом, працюйте саме зі страхом розлуки. Клітка не лікує його автоматично. Безпека простору й поступове навчання мають йти разом, а тривалість перебування без людини відповідати віку тварини.
Повна стаття по темі:
Перші години на самоті: як залишити цуценя вдома і не отримати погризений диван