Тибетського мастифа часто описують як грізного охоронця, і частково це правда. Порода має сильний територіальний інстинкт, настороженість до чужих і незалежний характер. Але це не означає, що кожен тибетський мастиф агресивний без причини.
Охорона не дорівнює неконтрольованій агресії
Правильно вирощений мастиф зазвичай спокійний поруч зі своєю родиною. Він не повинен кидатися на всіх підряд, але може уважно оцінювати незнайомців і реагувати на загрозу. Саме контроль реакції є головним завданням власника.
Проблеми часто виникають не через породу як таку, а через відсутність соціалізації, ізоляцію у дворі або неправильне виховання.
Що підсилює ризик проблем
Якщо цуценя не знайомити з людьми, містом, іншими собаками та різними ситуаціями, дорослий мастиф може сприймати все нове як загрозу. У великої собаки така реакція вже стає серйозною проблемою.
Надмірна жорсткість у вихованні теж не допомагає. Тибетський мастиф не є породою, яку можна просто “продавити”. З ним потрібні послідовність, спокій і чіткі правила.
Кому порода не підходить
Якщо власник хоче повністю слухняного собаку без роботи над поведінкою, краще обрати іншу породу. Тибетський мастиф потребує людини, яка розуміє силу, характер і відповідальність великого охоронця.
Повна стаття по темі:
Тибетський мастиф – собака, якого століттями боялися хижаки та поважали люди